Говоримо українською

 

Українську мову Забороняли 134 рази!У всіх народів мова – то засіб спілкування, у нас же, з важкої руки імперії – це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм.

А мова – це найцінніший та найбільший скарб, що дав людині Всевишній.

Дослідники вважають українську мову однією з найстаріших мов Європи. У 1880 році в Одесі вийшла книга Михайла Красуського «Древность малороссийского язька». Вона шокувала російський царизм, бо доводила найдавніший вік пригніченої української мови. Автор застерігав царських сатрапів, що українську мову треба не забороняти, не нищити, а навпаки, плекати й охороняти, бо вона є давнішою не тільки від грецької, латинської чи навіть давньоєгипетської, а й від самого санскриту, котрий, власне, походить від праукраїнської мови VI–IV тисячоліть до нашої ери. У словнику санскриту – найдавнішій пам'ятці нашої прамови, є всі прадавні слова, котрі живуть донині в українській мові. Недруги з переляку почали гонитву за книгою, а потім за автором.

Не мала наша мова в минулому умов для свого розвитку і тепер не має. Згадаймо деякі факти.

1720 р. цар Петро І видав указ про заборону в Україні друкувати книги;

1753 р. – указ Катерини ІІ про заборону викладання українською мовою;

1768 р. – указ Синоду російської православної церкви про вилучення у населення, українських букварів;

1775 р. – російські війська зруйнували Запорозьку Січ; були закриті українські школи;

У 1830–1840 роках русифікація України посилюється. Навіть саму назву «Україна» перестали вживати. Лівобережну Україну назвали Малоросією, Правобережну – Юго-Западним краєм, а Південну – Новоросією;

1863 р.– заборона друкування українських книжок, циркуляр міністра внутрішніх справ Валуєва: «Никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может»;

1889 р. – у Києві на археологічному з'їзді дозволено читати реферати «всіма мовами, крім української»;

1895 р. – заборона української дитячої літератури;

1914 р. – заборона української преси;

1938 р. – запроваджено обов'язкове вивчення російської мови по всій Україні. І водночас розпочалося масове закриття національних шкіл, престиж української мови знизився;

1926-1939 рр. –  фізичні депортації українських діячів, звинувачених у націоналізмі;

1960 рр. – арешти, винищення молодого покоління української інтелігенції.

134 заборони на українську мову, починаючи з царських і до брежнєвських часів.

 Читаймо Шевченка! Дух його творів і нині повинен тримати нас. Місце Шевченка сьогодні не стільки на покуті у вишитому рушничку і «Кобзар» на полиці, як у серцях і головах наших. Він Пророк, Великий Патріот! Незрівнянно геніальніший від кожного з нас! Його «Кобзар» для нас, як Євангеліє, як слово Христа до християн.

Будьмо гідними «слова Тарасового, долучімо до його любові до України свої серця і пам'ятаймо, «хто ми і чиї ми діти». Робімо все, щоб українська мова була престижною, пишаймося нашим, рідним, українським. Чуже берімо, але своє вознесімо!

ЦЕ ВАРТО ЗНАТИ

  Українська мова належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної родини. Це єдина на сьогоднішній день державна мова в Україні. Також є однією з офіційних мов Придністров'я та частини Сербії. В 1918—1920 рр. вона була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.


Українською розмовляють в Україні й у тих країнах, де є чимала українська діаспора (наприклад, у США, Канаді, Аргентині, Бразилії, Росії).
В різні часи мовознавці висували різні гіпотези з приводу виникнення української мови. В наш час є дві гіпотези, визнані в наукових колах:
 

  • концепція славіста, доктора філософії, академіка Ю. Шевельова — українська мова безпосередньо виділилася з праслов'янської мови.
  • концепція російського мовознавця О. Шахматова — українська мова виникла зі спільноруської прамови, від якої походять й інші "руські мови" (північно-великоруська, південно-великоруська та білоруська).
Однак, ця версія, на думку багатьох лінгвістів, є недовершеною, оскільки українська мова суттєво відрізняється від інших "руських" мов різними фонетичними явищами та лексикою. З точки зору лексики, найближчими до української є білоруська (84%), польська (70%) та сербська (68%) мови. Російська — на четвертому місці (62%). А якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис із білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською — тільки 11. Згідно з деякими мовознавцями, українська мова виникла набагато раніше, ніж вважає офіційна наука. На думку цих дослідників, українська мова є найдавнішою з живих слов'янських мов, а російська мова новіша й походить від української церковної мови (церковнослов'янської).
Українська була дуже тісно пов'язана зі старослов'янською — спільною мовою предків сучасних слов'ян, так само як санскрит, є мовою, найближчою до спільної мови перших індоєвропейців (арійців). До речі, в українській мові є багато слів, які майже ідентичні словам у санскриті: "повітря", "кохати", "кінь", "дерево", "вогонь".
Учений В.Кобилюх у своїх роботах доводить, що українська мова сформувалася в Х-IV тисячоліттях до нашої ери. Тому походження найважливіших українських слів слід шукати саме в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах, які виникли значно пізніше. Самим свідченням того, що праукраїнська мова поширилася по всій земній кулі, є давні топоніми й гідроніми, які збереглися до наших днів.
Але залишимо суперечки про походження нашої мови історикам і мовознавцям. Натомість хочу навести 10 цікавих фактів про українську мову:
 


  1. 448 р. н.е. візантійський історик Пріск Панікійський, перебуваючи у таборі гунського володаря Аттіли (на території сучасної України), записав слова "мед" і "страва".
  2. Українська мова — одна з найкрасивіших мов у світі. На мовному конкурсі в Італії її було визнано другою за мелодійністю мовою світу після італійської.
  3. Українська абетка є одним з варіантів кирилицівона налічує 33 літери.
  4. Українська мова — одна з найпоширеніших мов у світі, і за кількістю носіїв посідає, за різними даними, 26 або 32 місце в світі.
  5. Українська мова дуже багата на синоніми. Наприклад, слово "горизонт" має 12 синонімів. Але абсолютний рекордсмен – слово "бити". Згідно з "Коротким словником синонімів української мови", їх аж 45.
  6. Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувально-пестливу форму має, як не дивно, навіть слово "вороги" – "вороженьки".
  7. З ХVІІІ до ХІХ ст. в українській мові використовувалося близько п’ятдесяти різних систем орфографії. За кількістю систем письма українська мова перевершує навіть монгольську, яка зазнала дуже багато змін у правописі.
  8. Найбільш уживаною літерою в українській абетці є літера "п"; на цю літеру також починається найбільша кількість слів. Літера "ф" - найменш уживана буква українського алфавіту. Слова, які починаються з цієї літери, в переважній більшості випадків прийшли в українську мову з інших мов. 
  9. Найдовшим словом, яке існує в українській мові, є "дихлордифенілтрихлорметилметан" (назва хімікату, що використовується для боротьби зі шкідниками). Слово містить у собі аж тридцять літер!
  10.  Іменник у нашій мові має 7 відмінків (один з них – кличний). Це відрізняє українську від інших східнослов’янських мов.                                                    Хотілося б додати, що мова — це не просто засіб спілкування, а й культурне обличчя нації. Тож цілком логічним, на мою думку, є той факт, що народ, який недбало ставиться до рідної мови, культури, не має і своєї незалежної, розвиненої та стабільної держави.                                                                                          Нехай рядки Шевченка "..І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.." занадто "хрестоматійні", та все ж у міркуваннях про українську мову на думку завжди спадають саме вони. Якби українці послуговувались цими словами як життєвим девізом і не цуралися своєї мови, певно, багато що в Україні змінилося б на краще. 

Немає коментарів:

Дописати коментар