Творча майстерня

День Святого Миколая: традиції, які не всі знають

    

Українські традиції не обмежуються подарунками дітям. Дізнайся більше про те, як зустрічали Миколу наші прабабусі і прадідусі, коли були малюками.                                                     19 грудня всі православні християни світу відзначають свято Миколая Чудотворця. Це свято дійшло до нас з часів Київської Русі, в ХІ столітті його ввів князь Всеволод Ярославович. З тих пір з приходом Миколипочинався час підготовки до Різдва і Нового року, яке ми проводимо в вечорницях, ворожіннях, сватаннях і очікуванні дива.  
 В Україні здавна були спеціальні традиції на Миколая. Починалося свято молебнем у церкві, після якого громада ставила Святому велику свічку, щоб він охороняв всіх від бд і встановив мир і справедливість.                                                                                                                               Існувала також традиція святкувати триденні святки, на які варили пісну кутю і узвар, щоб у прийдешньому році був багатий урожай зерна і плодів.                                                                      Ще одна красива і мудра традиція була у наших предків - ввечері збирати сусідів на трапезу, частування для якої готувалися в складчину. Братчини були ритуалом примирення ворогів і прощення всіх образ.                                                                                                                                У давнину на Миколая укладалися договори і угоди, бо всі були впевнені, що в цей святий день ніхто не зважиться на обман.
      ЧИ ЖИВ МИКОЛА НАСПРАВДІ? 
    За старовинними переказами в ІV ст. в Італії за часів імператора Костянтина в місті Міри жив молодий чоловік на ім'я Микола. Це був рано осиротівший син багатої родини. Дізнавшись, що хтось терпить нужду, юнак підкладав на поріг або в будинок бідняка гроші або речі, яких тому бракувало. В народі ходить навіть легенда про одну бідну дівчину, яку не міг взяти в дружини її улюблений через брак приданого. Микола підклав їй під подушку потрібну суму грошей, щоб весілля відбулося. Щаслива наречена розповіла всім про чудо і  запевняла, що в її долю втрутилися ангели. З часом таких історій в місті ставало все більше.

   Микола творив добро анонімно так, що облагодіяний їм бідний люд і сироти не знали, хто їм допомагає. Але городяни простежили за Миколою і все з'ясували. З тих пір він став єпископомцього міста. Багато добрих справ зробив єпископ Микола за земного життя, але ще більше зміг дарувати людям після відходу в інший світ. Його мощі виявилися нетлінними, мироточивими і здатними зцілювати хворих. Церква канонізувала Миколая, а люди стали почитати його як головного свого заступника і покровителя.