Здавна різні народи використовували під час воєнних змагань
певні символи, що мали вказувати місце збору воїнів. Найчастіше це був шматок
тканини, прикріплений до списа. На князівських стягах давніх слов'ян
зображували поганських богів, тотемні знаки, а після прийняття християнства -
Ісуса Христа, різних святих. З утрадиційненням на наших землях засад геральдики
(кінець XIII століття) пов'язана поява й утвердження постійних земельних
гербів, на основі яких пізніше сформувалися національні символи.
Прапор держави - полотнище одного чи декількох кольорів, офіційна емблема
держави, символ її суверенітету.
Прапори держав й народів відомі нам з античних часів. Древні стяги на Русі були
у великій шані ще за часів язичництва і після запровадження християнства вони
всі освячувались образом животворного Христа, що було перейнято від греків.
Слов'яни обожнювали свої знамена. Прапороносцями назначали визначних богатирів,
які мали обов'язок постійно тримати прапор над полем бою.
